Яке Сонце сьогодні: групи сонячних плям на диску, їхні номери, розмір і шанс спалаху, а також усі помітні спалахи за добу й тиждень. Час — київський, дані — NOAA і супутник GOES.
Групи плям — NOAA, 10 листопада · спалахи — GOES-18 · прогноз R — NOAA, 10 листопада о 23:50 за Києвом
Живий знімок Сонця з телескопа NASA SDO: номери груп NOAA стоять там, де групи розташовані на диску.
Сонце обертається зліва направо: нові групи виходять з-за лівого краю, старі заходять за правий.
Вперше помічена 10 листопада о 19:38. Біля центру диска, навпроти Землі, буде приблизно 13 листопада.
N12W73 — 12° на північ від екватора Сонця і 73° на захід від центру диска.
Плям у ній уже немає, лише яскраве факельне поле. Уже заходить за західний край.
Знімок NASA/SDO (HMI) оновлюється кілька разів на годину. Позначки — за координатами NOAA на 10 листопада зі зсувом на обертання Сонця: положення приблизне.
Дев’ять пронумерованих груп. Складні (γ, δ): 4566 — шанс спалаху класу M до 60 %, X — до 15 %.
Площа — у мільйонних частках півкулі Сонця (м. ч. п.); диск Землі — приблизно 42 м. ч. п., тож група 4566 приблизно в 10,0 раза більша за Землю. Шанс спалаху — оцінка NOAA на добу. Дані NOAA SWPC на 10 листопада.
Рентгенівські спалахи за даними супутника GOES-18 з 4 листопада до 10 листопада. Спалахів класу M — 7, класу X — 0.
GOES-18, NOAA SWPC · час — київський · у списку — 6 найсильніших із 121 · останній запис — 10 листопада о 22:34 (C2.4)
Звичайний фон Сонця, на Землі їх не помітно. За 7 днів — 5.
Майже без наслідків для Землі. За 7 днів — 114.
Короткі перешкоди КХ-радіозв’язку на денному боці Землі (R1–R2). За 7 днів — 7.
Радіозатемнення R3–R5; разом з викидом маси можуть дати сильну магнітну бурю за 1–3 дні. За 7 днів — 0.
Сонячні плями — це ділянки, де з глибини Сонця виходять сильні магнітні поля. Вони холодніші за решту поверхні, тому на знімках темні. Плями збираються в групи, і кожній групі NOAA дає номер — наприклад, 4573.
Коли магнітні поля в групі переплутуються, енергія вивільняється вибухом — спалахом. Його світло й рентген долітають до Землі за 8 хвилин і можуть заважати радіозв’язку. Якщо разом зі спалахом Сонце викидає хмару плазми, через 1–3 дні вона може викликати магнітну бурю і полярне сяйво.
Найпростіша група, спалахи майже неможливі. Сьогодні такі — 4565 і 4572.
Звичайна група, можливі слабкі спалахи класу C. Сьогодні такі — 4568 і 4573.
Складна група, де полярності перемішані без чіткої межі: зростає шанс спалахів класу M. Сьогодні така — 4566.
Найактивніша: з таких груп найчастіше бувають спалахи класу X. Сьогодні така — 4566.
Сонце сьогодні показано на свіжому знімку над текстом. Темні цятки на зображенні — не отвори й не ділянки без світла. Це сонячні плями: місця, де сильне магнітне поле виходить на поверхню та заважає гарячій плазмі підніматися з глибини. Через слабше підживлення теплом вони холодніші за оточення: приблизно 3500–4500 °C проти майже 5500 °C навколо. Темними їх робить контраст зі сліпучою поверхнею. Сама пляма теж яскраво світиться — чорною вона лише здається. У великої плями можна розрізнити темну середину, яку називають тінню, та світлішу облямівку — напівтінь. На дрібному знімку ці деталі можуть зливатися в суцільну темну ділянку.
Придивіться до знімка уважніше: плями зазвичай зібрані в групи, а не розсипані рівномірно. У типовій групі є ділянки протилежних магнітних полярностей — приблизно як різні кінці підковоподібного магніту. Групи виникають, змінюють форму й поступово розпадаються. Водночас Сонце обертається, тому плями переміщуються видимим диском зі сходу на захід, на зображенні — зліва направо. Шлях від краю до краю займає приблизно два тижні. Деякі групи живуть достатньо довго, щоб знову з’явитися після проходження невидимого боку Сонця. Зникнення за правим краєм саме собою ще не означає розпаду групи.
Кількість плям — головний наочний показник сонячної активності, адже вони позначають області зосередженого магнітного поля. Коли таких областей багато, зазвичай більше й можливостей для спалахів на Сонці. Проте просте правило «більше цяток — сильніший наступний спалах» не працює: значення має також будова поля. Невелика складна група може заслуговувати більшої уваги, ніж велика, але впорядкована. Знімок зручний для загального огляду, а таблиця допомагає перевірити це враження. Порівнюйте кількість груп, їхню площу та магнітні класи, а вже потім переходьте до графіка спалахів. На цій сторінці зображення у видимому світлі надходить від приладу HMI космічної обсерваторії NASA SDO.
Таблиця NOAA SWPC — це щоденний перелік груп плям на видимому боці Сонця. Номер у рядку потрібний, щоб упізнавати ту саму активну область у повідомленнях і спостереженнях. Він не означає ані розміру, ані сили майбутнього спалаху. NOAA веде нумерацію з 1972 року, а з 2002-го використовує лише чотири останні цифри: запис 4566 відповідає групі 14566. Тож більший номер означає пізнішу реєстрацію, а не вищу небезпеку. Для оцінки самої групи дивіться на сусідні колонки. Окремо перевіряйте дату оновлення: таблиця описує стан на момент спостереження, а групи можуть змінюватися.
Площа показує, скільки місця займає група, у мільйонних частках видимої сонячної півкулі. Для порівняння: диск Землі відповідає приблизно 40 таким часткам, а найбільші групи перевищують 2000. Кількість плям у групі — інша характеристика: багато дрібних плям не обов’язково займають більшу площу, ніж кілька великих. Магнітний клас описує взаємне розташування полярностей. Позначка α означає одну полярність, β — дві; γ вказує на перемішані полярності, а δ — на тісне сусідство тіней різної полярності. Найбільш «вибуховими» зазвичай є складні групи з ознаками γ і δ: у них вища ймовірність сильного спалаху.
Положення групи допомагає оцінити її значення для Землі. Наприклад, S08E68 означає 8° на південь від сонячного екватора та 68° на схід від центру диска. Літера E відповідає лівій частині зображення, звідки групи з’являються, W — правій, за якою зникають. Області, повернені до Землі, важливіші для оцінки можливого впливу, але їхнє положення ще не визначає напрямку викиду плазми. У завершальних колонках NOAA подає ймовірності спалахів C, M та X на найближчу добу. Читайте їх як оцінку шансів, а не розклад подій: висока ймовірність не гарантує спалаху, низька не виключає його.
Спалах на Сонці — це раптове вивільнення енергії в активній області. Його клас визначають за рентгенівським потоком, який реєструють супутники GOES NOAA, а не за площею яскравої ділянки на знімку. Послідовність класів така: A, B, C, M, X. Кожна наступна літера відповідає рівню потоку, у 10 разів вищому за попередній. Число після літери уточнює значення всередині класу: M5 означає потік у 5 разів сильніший, ніж M1. Тому порівнювати лише цифри без літер не можна. Ця класифікація описує виміряний рентгенівський потік, а не загальну оцінку всіх можливих наслідків події. Клас спалаху також не повідомляє, чи був разом із ним викид корональної маси.
На тижневому графіку шукайте короткі підйоми над фоном і дивіться, якого класу досягла вершина. Фонові події A та B трапляються щодня десятками й на Землі непомітні. Слабкі спалахи C на тижневому графіку звичні й майже не мають наслідків для Землі. Середні M у середньому трапляються кілька разів на місяць, сильні X — приблизно щомісяця; біля максимуму циклу частіше, біля мінімуму рідше. Це загальні орієнтири, не календар: активність може зосереджуватися в окремих періодах, а потім стихати. Відсутність великого піка протягом показаного тижня не означає несправності графіка. Для зіставлення з повідомленнями перевіряйте часовий пояс, у якому зазначено час подій на цій сторінці.
Шкала R1–R5 описує радіозатемнення, тобто порушення короткохвильового радіозв’язку. Рентгенівське випромінювання посилює іонізацію верхньої атмосфери на освітленому боці Землі, через що КХ-сигнал слабшає або зникає. За даними NOAA, спалахам M відповідають рівні R1–R2, а X — R3–R5. Перешкоди можуть тривати кілька десятків хвилин. Ідеться саме про короткі хвилі, а не про одночасне зникнення будь-якого зв’язку: позначка R не є прогнозом вимкнення домашнього інтернету чи мобільної мережі. Так само вона не вимірює магнітну бурю. Сам спалах її не спричиняє; для такого впливу потрібен потік сонячної плазми, зокрема спрямований до Землі викид корональної маси.
Світло спалаху й сонячна плазма дістаються Землі зовсім по-різному. Випромінювання проходить цей шлях приблизно за 8 хвилин. Коли супутник біля Землі вже зареєстрував спалах, його світло також досягло нашої планети: ці хвилини не є запасом часу після появи піка на графіку. На денному боці можливі швидкий відгук верхньої атмосфери й перешкоди короткохвильового радіозв’язку. Нічний бік не освітлюється спалахом безпосередньо, тому шкала R стосується передусім освітленої частини Землі. Високий пік на графіку повідомляє про випромінювання, але сам собою не підтверджує наближення плазмової хмари.
Викид корональної маси — окрема фізична подія: від Сонця відривається хмара плазми з магнітним полем. Вона рухається значно повільніше за світло й зазвичай дістається Землі за 1–3 доби. Якщо хмара прямує до нашої планети та достатньо сильно взаємодіє з її магнітним полем, можлива геомагнітна буря. За таких умов можуть посилюватися полярні сяйва. Їхня видимість у вашому місці спостереження не випливає автоматично з літери X: потрібні відповідні геомагнітні умови, а для спостереження ще й темне небо без щільної хмарності.
Буває, що після гучного повідомлення бурі так і немає. Спалах може відбутися без значного викиду, а викинута речовина може пройти повз Землю. Навіть за наближення хмари результат залежить від властивостей її магнітного поля та взаємодії з навколоземним середовищем. Тому силу спалаху не можна прямо переводити в силу майбутньої бурі. На цій сторінці перевіряйте час і клас спалаху, а щоб оцінити геомагнітну ситуацію, переходьте на сторінку «Магнітні бурі» та дивіться прогноз Kp. Не переносіть рівень R у прогноз бурі: ці позначення описують різні явища.
Активність Сонця не залишається незмінною. Кількість плям зростає і спадає з періодом близько 11 років — це сонячний цикл. Під час мінімуму диск може залишатися без плям тижнями, а поблизу максимуму на ньому одночасно видно десяток груп. Така зміна пов’язана з перебудовою сонячного магнітного поля. Біля максимуму на поверхні з’являється більше активних областей, а отже, більше місць, де можуть накопичуватися й вивільнятися запаси магнітної енергії. Разом із кількістю плям зазвичай зростає і частота спалахів.
Максимум 25-го сонячного циклу припав на 2024–2025 роки. Це не означає, що після зазначеного періоду Сонце різко «вимикається». Спад відбувається поступово, і сильні спалахи все ще можливі. Так само максимум не гарантує потужної події щодня: окрема активна група розвивається по-своєму, може ускладнитися або розпастися. Цикл описує загальну зміну активності, але не замінює спостережень за конкретними групами. Для оцінки поточного стану потрібні свіжий знімок, таблиця NOAA та графік GOES.
Тижневий графік на сторінці — короткий фрагмент значно довшої історії. За ним зручно побачити серію спалахів або спокійний проміжок, але не визначити фазу циклу лише за відсутністю піків. Це як погода за вікном і зміна сезонів: загальна тенденція не визначає кожної окремої події. Число плям теж може помітно коливатися через появу, розпад і обертання груп. Порожній диск протягом короткого проміжку не доводить настання мінімуму. Перевіряйте дату зображення та щоденне оновлення таблиці перед порівнянням зі збереженими знімками.
Ніколи не дивіться на Сонце неозброєним оком, у бінокль чи телескоп без належного сертифікованого сонячного фільтра. Незахищене спостереження може пошкодити зір навіть за кілька секунд. Звичайні сонцезахисні окуляри не підходять, хоч би якими темними здавалися. Для безпосереднього спостереження потрібні спеціальні сонячні фільтри, що відповідають стандарту ISO 12312-2. Напис про захист від сонячного світла на звичайних окулярах не робить їх придатними для розглядання сонячного диска. Не перевіряйте захисні властивості виробу поглядом на Сонце. Для бінокля й телескопа потрібне сонячне обладнання, призначене саме для такого приладу й установлене за інструкцією виробника.
Інший безпечний спосіб — проєкція сонячного зображення на білий аркуш за допомогою належно підготовленого пристрою. При цьому розглядають зображення на папері, а не дивляться крізь оптичний прилад на Сонце. Не спрямовуйте випадковий бінокль чи телескоп на Сонце для саморобного досліду без перевіреної схеми та інструкції до обладнання. Для знайомства з плямами власний інструмент узагалі не обов’язковий: відкрийте зображення NASA SDO над цим текстом і збільште його на екрані. На ньому можна шукати групи, порівнювати їхню форму та стежити, як вони переміщуються диском. Зображення приладу HMI показує Сонце у видимому світлі; спостереження через екран не потребує сонячного фільтра.
Так: за 7 днів — 7 спалахів класів M і X. Найсильніший за тиждень — M3.5 5 листопада о 20:33 за Києвом, останній помітний — M1.1 8 листопада о 17:37.
Дев’ять пронумерованих груп: 4564, 4565, 4566, 4568, 4569, 4570, 4571, 4572 і 4573. Нова — 4573: вийшла з-за східного краю. У 4564, 4569, 4570 і 4571 плям уже немає.
Це порядковий номер, який NOAA дає кожній групі, коли вона з’являється на диску. Номери йдуть підряд, тож за ним легко знайти ту саму групу в новинах і на знімках.
Не самі по собі. Спалах впливає лише на радіозв’язок. Бурю викликає хмара плазми, яку Сонце інколи викидає разом зі спалахом: вона долітає до Землі за 1–3 дні.
Угорі цієї сторінки — свіжий знімок Сонця з телескопа NASA SDO із позначками груп плям. NASA оновлює такі знімки кілька разів на годину.
МетеоПульс — розділ сайту Pogodar про космічну погоду: магнітні бурі, спалахи на Сонці, полярні сяйва й події на небі.
Групи плям і шанси спалахів ми щотри години беремо в Центрі прогнозування космічної погоди NOAA (США), спалахи — з даних супутників GOES кожні 30 хвилин, знімок Сонця — з телескопа NASA SDO. Час переводимо на київський.
Джерела: NOAA SWPC · GOES X-ray Flares · NASA SDO